vkontakte vkontakte facebook

Выдержки из Кодекса про административные правонарушения Украины относящиеся к действиям персонала и подростков в палаточном лагере.

Выдержки из Кодекса про административные правонарушения Украины относящиеся к действиям персонала и подростков в палаточном лагере. Хорошо помогают в обучении новых сотрудников.
Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення
  1. Адміністративним  правопорушенням  (проступком)    визнається  протиправна, вина (умисна або необережна) дія  чи  бездіяльність, яка  посягає  на  громадський  порядок, власність, права і свободи громадян,  на  встановлений  порядок  управління  і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.  Адміністративна   відповідальність    за правопорушення, передбачені цим Кодексом,  настає,  якщо  ці  порушення  за  своїм характером  не  тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення
  1. Адміністративним  правопорушенням  (проступком)    визнається  протиправна, вина (умисна або необережна) дія  чи  бездіяльність, яка  посягає  на  громадський  порядок, власність, права і свободи громадян,  на  встановлений  порядок  управління  і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.  Адміністративна    відповідальність   за правопорушення, передбачені цим Кодексом,  настає,  якщо  ці  порушення  за  своїм характером  не  тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Стаття 10. Вчинення адміністративного правопорушення умисно
  1. Адміністративне правопорушення  визнається  вчиненим  умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний  характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала  її  шкідливі  наслідки  і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Стаття 11. Вчинення адміністративного правопорушення з необережності
  1. Адміністративне  правопорушення   визнається    вчиненим    з необережності,  коли  особа,  яка  його    вчинила,    передбачала можливість  настання  шкідливих    наслідків   своєї    дії    чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення  або не передбачала можливості настання таких  наслідків,  хоч  повинна була і могла їх передбачити.
Стаття 12. Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність
  1. Адміністративній  відповідальності  підлягають  особи,    які досягли  на  момент  вчинення  адміністративного  правопорушення шістнадцятирічного віку.
Стаття 13. Відповідальність неповнолітніх
  1. До осіб віком від  шістнадцяти  до  вісімнадцяти  років,  які вчинили  адміністративні  правопорушення,  застосовуються   заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
  2. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних  правопорушень,  передбачених  статтями 44, 51,  121-127,  частинами  першою,  другою  і третьою  статті 130, статтею  139,  частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 185, 190-195    цього   Кодексу,   вони   підлягають   адміністративній відповідальності  на  загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого  правопорушення  та  особи  правопорушника до зазначених осіб  (за  винятком  осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею  185)  можуть  бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Стаття 14. Відповідальність посадових осіб
  1. Посадові особи підлягають  адміністративній  відповідальності  за  адміністративні  правопорушення,  зв'язані  з    недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського  порядку,  природи,  здоров'я  населення  та  інших правил,  забезпечення  виконання  яких  входить  до  їх  службових обов'язків.

Стаття 24-1. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх
  1. За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:
    1. зобов'язання  публічно  або  в  іншій  формі    попросити вибачення у потерпілого;
    2. попередження;
    3. догана або сувора догана;
    4. передача неповнолітнього під нагляд  батькам  або  особам,  які  їх  замінюють,  чи  під  нагляд  педагогічному  або трудовому колективу  за  їх  згодою,  а  також  окремим  громадянам  на   їх прохання.
Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди
  1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої  внаслідок порушення її прав
  2. Моральна шкода полягає:
    1. у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
    2. у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,  членів її сім'ї чи близьких родичів;
    3. у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
    4. у  приниженні  честі  та гідності фізичної особи, а також ділової  репутації фізичної або юридичної особи.
  3. Моральна шкода відшкодовується грішми,  іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної  шкоди  визначається судом  залежно  від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних  страждань,   погіршення   здібностей   потерпілого   або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування,  а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні   розміру   відшкодування   враховуються   вимоги розумності і справедливості.
  4. Моральна  шкода  відшкодовується  незалежно  від  майнової шкоди,  яка підлягає відшкодуванню,  та не  пов'язана  з  розміром цього відшкодування.
  5. Моральна  шкода  відшкодовується одноразово,  якщо інше не встановлено договором або законом.
Cтаття 30. Цивільна дієздатність фізичної особи
  1. Цивільну дієздатність має фізична  особа,  яка  усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
  2. Цивільною дієздатністю  фізичної  особи є її здатність своїми діями  набувати  для  себе  цивільних   прав   і   самостійно   їх здійснювати,  а  також  здатність своїми діями створювати для себе цивільні   обов'язки,   самостійно   їх   виконувати   та    нести відповідальність у разі їх невиконання.
  3. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і  може  бути  обмежений  виключно  у  випадках  і  в порядку, встановлених законом.
Стаття 31. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років
  1. Фізична   особа,   яка   не   досягла  чотирнадцяти  років (малолітня особа), має право:
    1. самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.
    2. Правочин вважається дрібним побутовим,  якщо він  задовольняє побутові  потреби  особи,  відповідає  її фізичному,  духовному чи соціальному розвитку та стосується  предмета,  який  має  невисоку вартість;
    3. здійснювати   особисті   немайнові   права  на  результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
  2. Малолітня особа не несе відповідальності  за  завдану  нею шкоду.
Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років
  1. Крім правочинів,  передбачених статтею 31  цього  Кодексу, фізична  особа  у  віці  від  чотирнадцяти  до  вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:
    1. самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
    2. самостійно     здійснювати     права     на     результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
    3. бути учасником (засновником) юридичних осіб,  якщо  це  не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
    4. самостійно  укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом,  внесеним нею на своє  ім'я  (грошовими коштами на рахунку).
  2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів  або  нерухомого  майна  повинна бути письмова нотаріально посвідчена  згода  батьків  (усиновлювачів)  або  піклувальника  і дозвіл органу опіки та піклування.
  3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що  внесені  повністю  або  частково  іншими  особами  у фінансову установу  на  її  ім'я,  за  згодою  органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
  4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника  та  органу опіки та піклування.
  5. За наявності  достатніх  підстав  суд  за  заявою  батьків (усиновлювачів), піклувальника,  органу  опіки та піклування може обмежити  право  неповнолітньої  особи  самостійно  розпоряджатися своїм  заробітком,  стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права,  якщо  відпали  обставини,  які  були  підставою  для  його прийняття.
  6. Порядок обмеження  цивільної  дієздатності  неповнолітньої особи встановлюється   Цивільним  процесуальним  кодексом  України
Стаття 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи
  1. Неповнолітня   особа  особисто  несе  відповідальність  за порушення  договору,  укладеного  нею  самостійно  відповідно   до закону.
  2. Неповнолітня   особа  особисто  несе  відповідальність  за порушення договору,  укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника.  Якщо  у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.
  3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.
Стаття 42. Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм
  1. Порушення санітарно-гігієнічних і  санітарно-протиепідемічних правил і норм - тягне за собою накладення штрафу на громадян  від  одного  до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів  доходів  громадян  і  на посадових  осіб  -  від  шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 77. Порушення вимог пожежної безпеки в лісах
  1. Порушення вимог пожежної безпеки в лісах - тягне за собою накладення штрафу на громадян  від  одного  до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на  посадових осіб - від трьох до  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян.Знищення  або  пошкодження  лісу    внаслідок    необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог  пожежної  безпеки  в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або  поширення  її на значній площі, -  тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від  трьох  до десяти  неоподатковуваних  мінімумів   доходів   громадян   і   напосадових  осіб  -  від  семи  до   дванадцяти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.
Стаття 85. Порушення правил використання об'єктів тваринного  світу
  1. Порушення правил рибальства -  тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян  від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян і попередження  або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 173. Дрібне хуліганство
  1. Дрібне хуліганство,  тобто  нецензурна  лайка  в  громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та  інші  подібні  дії,  що порушують громадський порядок і спокій громадян, - тягне  за  собою  накладення  штрафу  від   трьох   до   семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або  виправні  роботи на строк від одного  до  двох  місяців  з  відрахуванням  двадцяти процентів заробітку, а в  разі,  якщо  за  обставинами  справи,  з урахуванням  особи  порушника,  застосування  цих  заходів буде визнано  недостатнім,  -  адміністративний  арешт  на   строк   до п'ятнадцяти діб.
Стаття 175. Порушення встановлених законодавством  вимог пожежної безпеки
  1. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння  не за призначенням - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від  0,5 до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових  осіб  -  від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 175-1. Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях
  1. Куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, - тягне за  собою попередження або накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом  року  вчинення  порушення,   передбаченого частиною  першою  цієї  статті,  за  яке  особу  вже  було піддано адміністративному стягненню, - тягне за  собою  накладення  штрафу   від   п'яти   до   семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 178. Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді
  1. Розпивання  спиртних  напоїв  на  вулицях,  на  стадіонах,  у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та  в  інших громадських  місцях,  крім  підприємств  торгівлі  і  громадського харчування, в яких продаж спиртних  напоїв  на  розлив  дозволений виконавчим  органом сільської, селищної, міської ради, або поява в громадських  місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність  громадську мораль, -  тягне за собою попередження або накладення штрафу від  одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Ті  самі  дії,  вчинені  повторно   протягом    року    після застосування заходів адміністративного стягнення, - тягнуть  за  собою  накладення  штрафу  від  трьох  до   семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
  2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за розпивання спиртних  напоїв  у  громадських  місцях  або  появу  в громадських місцях у п'яному вигляді, - тягнуть за собою накладення штрафу в  розмірі  від  шести  до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  або  виправні роботи на  строк  від  одного  до  двох  місяців  з  відрахуванням двадцяти процентів заробітку, а у  виняткових  випадках,  якщо  за  обставинами справи і з урахуванням  особи  порушника  застосування цих заходів буде визнано недостатнім, - адміністративний арешт  на строк до п'ятнадцяти діб.

Стаття 188-11. Невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків,  а так само інших  законних  вимог посадових  осіб  органів,  установ і закладів державної санітарно епідеміологічної служби
  1. Невиконання постанов,   розпоряджень,   приписів,   висновків посадових   осіб   органів,   установ   і    закладів    державної санітарно-епідеміологічної    служби    щодо   усунення   порушень санітарного законодавства,  ненадання їм необхідної інформації або надання  неправдивої  інформації,  створення  інших  перешкод  для виконання покладених на них обов'язків - тягне за  собою  накладення  штрафу на громадян від одного до дванадцяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян  і  на посадових  осіб  -  від  шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину
  1. Зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.
  2. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
  3. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі.
  4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
  5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
  6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою
  1. Шкода,   завдана   малолітньою   особою  (яка  не  досягла чотирнадцяти років),  відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або  опікуном чи іншою фізичною особою,  яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи,  - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
  2. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом  навчального закладу,  закладу охорони здоров'я чи іншого закладу,  що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею,  а також  під наглядом  особи,  яка  здійснює  нагляд  за  малолітньою особою на підставі договору,  ці заклади та особа  зобов'язані  відшкодувати шкоду,  якщо  вони не доведуть,  що шкоди було завдано не з їхньої вини.
  3. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює   щодо  неї  функції  опікуна,  цей  заклад  зобов'язаний відшкодувати шкоду,  завдану нею,  якщо не доведе,  що шкоди  було завдано не з його вини.
  4. Якщо  малолітня  особа  завдала  шкоди  як  з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна,  так і з вини закладів або особи,  що зобов'язані  здійснювати  нагляд  за  нею,  батьки (усиновлювачі), опікун,  такі заклади та особа зобов'язані  відшкодувати  шкоду  у частці,  яка  визначена  за  домовленістю між ними або за рішенням суду.
  5. Обов'язок осіб,  визначених частиною першою  цієї  статті, відшкодувати шкоду,  завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття.  Після досягнення повноліття особа може   бути  зобов'язана  судом  частково  або  в  повному  обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров'ю потерпілого,  якщо вона має достатні для цього кошти, а  особи,  які  визначені   частиною   першою   цієї   статті, є неплатоспроможними або померли.
Стаття 1179. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою
  1. Неповнолітня   особа   (у   віці   від   чотирнадцяти   до вісімнадцяти  років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
  2. У  разі  відсутності   у   неповнолітньої   особи   майна, достатнього   для  відшкодування  завданої  нею  шкоди,  ця  шкода відшкодовується в частці,  якої не вистачає,  або в повному обсязі її  батьками  (усиновлювачами)  або  піклувальником,  якщо вони не доведуть,  що  шкоди  було  завдано  не  з   їхньої   вини.   Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі,  який за законом здійснює щодо  неї   функції   піклувальника,   цей   заклад   зобов'язаний відшкодувати  шкоду  в  частці,  якої  не вистачає,  або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
  3. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який   за  законом  здійснює  щодо  неповнолітньої  особи  функції піклувальника,  відшкодувати шкоду припиняється  після  досягнення особою,  яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна,  достатнього  для  відшкодування шкоди.
Взято с сайта летнего лагеря "Перевал".

 

Прочитано 679 раз

Похожие материалы (по тегу)